Багато людей вважають, що поцілунок – це одна з форм висловлювання захоплення. Але задовго до цього в багатьох частинах світу поцілунок був виразом пошани. У багатьох африканських племенах тубільці цілують землю, по якій пройшов їх вождь. У стародавні часи цілування руки і ноги було виразом пошани. Стародавні римляни, цілуючи в очі і в губи, таким чином виражали пошану при зустрічі. Один римський імператор дозволяв найбільш знатним людям цілувати себе в губи, менш знатним дозволяв цілувати руку, люди найнижчого звання задовольнялися цілуванням його ноги!

Першою країною, де поцілунки були прийняті як форма виразу любові і залицяння, була Франція. Коли стали популярні танці, кожен танцювальний номер закінчувався поцілунком. З Франції ця традиція швидко розповсюдилася по всій Європі.

З часом обмін поцілунками перетворився на частину залицяння. З розвитком весільних церемоній поцілунок став частиною весільного торжества. Сьогодні, поза сумнівом, обмін поцілунками – це вираз любові і залицяння. Проте в багатьох країнах світу він залишається частиною офіційних церемоній, формою пошани і захоплення.