Мат (матюки, матерна мова) - різновид ненормативної лексики в російській та інших слов'янських мовах. Відповідно до загальноприйнятої моралі, публічне вживання мату може розцінюватися як хуліганство. Проте в даний час вживання мату не рідкість у всіх шарах і половікових групах суспільства. У сучасній літературі він також широко поширений. Відомі й більш ранні випадки вживання (у вигляді «ребусів» з трьома крапками) матюків у літературі, зокрема, у творах класичних авторів: Пушкіна, Маяковського та ін Хитромудра і задьористіше матірна лайка називається триповерховим матом, або, наприклад, приватна різновид: великий та малий шлюпковий загин.

Звідки взявся мат
Більшість людей з упевненістю відповість, що його занесли на нашу землю татаро-монгольські орди. Ця думка широко поширена в народі, хоча і помилково. Вчені переконливо доводили, що мат російським людям ніхто не нав'язував, але їхні зусилля завжди розбивалися об стереотип: всі капосне нам принесли ззовні.


Але мат тут зовсім ні до чого. У кочівників не було звичаю лихословити. Це особливо відзначав італійський мандрівник Плано Карпіні, що відвідав Центральну Азію в XIII столітті. Він писав, що у них лайливі слова взагалі відсутні в словнику. І, навпаки, росіяни літописні джерела, написані до татаро-монгольської навали, свідчать про те, що мат був поширений на Русі задовго до ординського ярма.


Лінгвісти вважають, що коріння матюків є в багатьох індоєвропейських мовах, але пишні сходи вони дали тільки на нашій землі.


Власне, матюків всього три. Він означають жіночі і чоловічі геніталії і статевий акт. Але ж у світі немає такої мови, де б все це, не називалося якимись словами. Що може бути ганебного в назвах частин людського тіла? Чому ж в інших народів вони не стали лайками, а в нас стали?


Мабуть, наші пращури надавали великого значення функції дітонародження. Словам, що означає статеві органи, надавалось магічне значення. Їх заборонено було вимовляти всує, щоб не навести на людей порчу.


Ймовірно, тоді ж, тисячі років тому, виник звичай порушувати табу. Першими порушниками були чаклуни, які займалися тим, що наводили порчу на своїх ворогів і на ворогів своїх клієнтів. Слідом за ними табу стали порушувати ті, хто хотів показати, що їм взагалі закон не писаний - раби, недоторкані.


Поступово з'явився звичай виражатися матом безвідносно до об'єкта, просто так від повноти почуттів або для зв'язку слів у реченні. При цьому основні слова обростали масою похідних. Кажуть, є віртуози, які можуть лаятися годинами і при цьому не повторювати вирази.


Порівняно недавно, всього лише якусь тисячу років тому в число матірних увійшло слово, що означає жінку легкої поведінки, воно походить від цілком звичайного в древній Русі слова "блювати", що означає "збережіть мерзота".


У християнстві, наприклад, лихослів'я шанується за великий гріх, то ж і в ісламі. Русь прийняла християнство пізніше за своїх західних сусідів. До цього часу мат, разом з язичницькими звичаями міцно укорінився в російській суспільстві. З приходом на Русь християнства почалася боротьба з лайкою. Православ'я оголосило війну мату. Були випадки, коли в Стародавній Русі лихослів'я карали батогами. Матершіна була ознакою раба, смерда. Вважалося, що благородна людина, до того ж православний ніколи не стане лихословити. Сто років тому людину, яка погано висловлювався на людях, могли забрати в поліцейську ділянку. І радянська влада вела війну з матершіннікамі. За радянськими законами, лихослів'я в публічному місці мало каратися штрафом. На ділі ж ця міра покарання застосовувалася досить рідко. Поряд з горілкою, мат в цей час уже вважався таким собі атрибутом молодечої доблесті. Вони сварилися міліціонери, військові, вищі чиновники. У вищого керівництва "міцне слівце" і зараз в ходу. Якщо вождь вживає нецензурні вирази в розмові з кимось, це означає особливу довіру.


Лише в інтелігентній середовищі лаятися матом було ознакою поганого тону. А як же Пушкін, скажете ви, а Раневська? За свідченням сучасників, Пушкін в житті не вживав грубих виразів. Однак у деяких його "таємних" творах можна зустріти матюки. Це був всього лише епатаж - ляпас рафінованому суспільству, яке його відкидало. Ах, ви такі лощені - так ось вам мій "хлопський" відповідь. У Раневської мат був невід'ємною частиною її богемного образу - іміджу, як тепер кажуть. Для того часу це було оригінально - внутрішньо дуже тонка натура, зовні веде себе як мужик - димить смердючими цигарками, лається матом. Зараз, коли мат звучить на кожному кроці такий фокус вже не пройде.


Якщо говорити про більш уважному погляді то, існують три основні лінгвіністіческіе версії привнесення мату у російську мову, засновані на дослідженнях проведених у різний час різними істориками і лінгвістами. Коротко розглянемо їх:
1. російський мат - спадщина татаро-монгольського ярма (останнім часом ця версія не дуже котирується);
2. російські матюки колись мали по 2 значення, згодом витіснивши одне з значень або злившись воєдино і перетворивши значення слова в негативне;
3. мат був і є невід'ємною частиною окультних і язичницьких обрядів, що існують у різних мовах у різних народностей.


Безперечним є те, що сучасні нецензурні слова йдуть своїм корінням в далеку мовну старовину.


Якщо взяти культове "слово з трьох букв", йому відповідає також слово "хер". Відкривши словник давньоруської мови, можна виявити, що "похер" - значить перекреслити хрест на хрест, а "хер" - значить ХРЕСТ! Ми ж звикли вважати, що слово "хер" в російській мові використовувалося і використовується (на ряду з "словом з трьох букв") для позначення чоловічого статевого органу. Але в цьому не завжди було протиріччя: у християнському філософському символізм хрест, на якому розіп'яли Христа, розглядався не як знаряддя ганебної страти, а як тріумф життя над смертю. Таким чином, слово "хер", як і "інше слово з трьох букв", спочатку використовувалися на Русі для позначення слова "хрест". Ще слід відзначити, що буква "х" зображувалося в давньоруській мові у вигляді двох пересічених ліній зовсім не випадково - Христос, християнство, християни, храм, хер (хрест). Є думка, що знаменитий оборот: "Пішли ви всі на х ...!" придумали захисники слов'янського язичництва, вони кричали цю фразу, лаючись на християн, які прийшли насаджувати свою віру. "Ідіть ви на хер!" або "Ідіть ви на х ...!" - Спочатку позначало прокляття: "нехай вас розіпнуть, як і вашого Бога!" (дослівно: "Ідіть на хрест!"). Потім релігійне значення цих слів було втрачено, оскільки з перемогою православ'я на Русі термін "хрест" перестав мати для народу вульгарне, негативне значення.


Немає єдиної точки зору, звідки походить саме слово мат. У деяких довідкових посібниках можна знайти версію, що "мат" - це розмова (як доказ цього припущення наводиться вислів "кричати благим матом"). Але чому слово «мат» так схоже на слово мати?


Є ще одна версія, пов'язана з тим, що слово «мат» прийшло в російську мову після появи виразу «послати до матері». Практично, це одне з перших виразів, які стали непристойним. Після появи саме цього словосполучення багато слів, які існували і раніше в мові, стали відносити до лайкою і непристойним.


Взагалі, треба відзначити, що, практично, до 18 століття ті слова, які ми зараз відносимо до матюки і образливим, такими зовсім не були. Слова, що стали непристойними, позначали раніше чи якісь фізіологічні особливості (або частини) людського тіла, або взагалі були звичайними словами.

Так, наприклад, дієслово «блядіті» у давньоруській мові мав значення - "слова, обманювати". "Багато слів, що вважаються нині образливими перш за такими не були. Матюки несли функцію звичайних слів. Їх можна удосталь зустріти у творах протопопа Авакума і патріарха Никона і багато ще де. А от у листі запорожців султанові, написаному спеціально, щоб образити адресата, жодного матюка немає. "


Але в давньоруській мові був ще дієслово блудіті - "блукати". Словник В. І. Даля виділяє два значення: 1) ухилення від прямого шляху і 2) незаконне, Говорю співжиття, "тому слова цього краще в гуртожитку уникати". Існує версія, на наш погляд, цілком життєздатна, що відбулося як би злиття двох дієслів (блядіті і блудіті).


Ось ще один подарунок стародавніх. У давньоруській мові було слово «мудо», що позначає "чоловіче яєчко". Слово це було мало ним служать і не мало непристойного відтінку. А потім, мабуть, воно дійшло до наших часів, перетворившись з маловживаних в вживані.


Походження деяких лайки

Бля * ь

Справа в тому, що спочатку давньоруський дієслово "блядіті" означав "помилятися, помилятися, слова, брехати". Тобто, якщо ти шарпав мовою нахабну брехню (неважливо, усвідомлюючи це чи ні), тебе цілком могли назвати блядь, незважаючи на підлогу. У цей же самий час у слов'янських мовах жило-поживати інше, дуже схоже за звучанням, слово "блудіті", що означало "блукати" (пор. українське "блукати"). Поступово словом "блуд" стали визначати не тільки експедицію Івана Сусаніна, а й безладне "блукаючий" статеве життя. З'явилися слова "блудниця", "блудолюбіе", "розпусти" (будинок розпусти). Спочатку обидва слова існували окремо, але потім поступово стали змішуватися.

Стерва

Кожен, який відкрив словник Даля, може прочитати, що під стервом мається на увазі ... "дохла, палая худоба", тобто, простіше кажучи - падло, гниє м'ясо. Незабаром слівцем "стервоза" чоловіки стали презирливо називати особливо підлих і шкідливих ( "з душком") повій. А так як шкідливість жінки чоловіків, мабуть, заводила (чисто чоловіче задоволення від подолання перешкод), то і слово "стерва", зберігши неабияку частку негативу, привласнило собі і деякі риси "фатальної жінки". Хоча про первісному його значенні нам досі нагадує гриф стерв'ятник, що харчується падлом.

Зараза
Дівчата бувають різні. Можливо, і на слово "зараза" не всі ображаються, але компліментом його вже точно не назвеш. І тим не менше, спочатку це був все-таки комплімент. У першій половині XVIII століття світські залицяльники постійно "обзивали" прекрасних дам "зараза", а поети навіть фіксували це у віршах.
А все тому, що слово "заразити" спочатку мало не тільки медично-інфекційний сенс, але й було синонімом "убити". У Новгородській Першої літописі, під 1117 роком стоїть запис: "Едін' від дьяк' заражен' був від грому". Загалом, заразила так, що і повболівати не встиг ... Так слово "зараза" стало позначати жіночі принади, якими ті билися (заражали) чоловіків.

Кретин
Якщо б ми перенеслися десь століть на п'ять-шість тому в гірський район французьких Альп і звернулися до тамтешніх мешканців: "Привіт, кретини!", Ніхто б вас у прірву за це не скинув. А чого ображатися - на місцевому діалекті слово cretin цілком благопристойну і перекладається як ... "християнин" (від спотвореного франц. Chretien). Так було до тих пір, поки не стали помічати, що серед альпійських кретинів частенько зустрічаються люди розумово відсталі з характерним зобом на шиї. Пізніше з'ясувалося, що в гірській місцевості у воді частенько спостерігається нестача йоду, в результаті чого порушується діяльність щитовидної залози, з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками. Коли лікарі почали описувати це захворювання, то вирішили не винаходити нічого нового, і скористалися діалектних слів "кретин", надзвичайно рідко вживається. Так альпійські "християни" стали "недоумкуватими".

Ідіот
Грецьке слово "ідіот" спочатку не містила навіть натяку на психічну хворобу. У Стародавній Греції воно означало "приватна особа", "окремий, відособлений людина". Не секрет, що стародавні греки ставилися до громадського життя дуже відповідально і називали себе "політес". Тих же, хто від участі в політиці ухилявся (наприклад, не ходив на голосування), називали "ідіотес" (тобто, зайнятими тільки своїми особистими вузькими інтересами). Природно, "ідіотів" свідомі громадяни не поважали, і незабаром це слово обросла новими зневажливими відтінками - "обмежений, нерозвинений, неосвічений людина". І вже у римлян латинське idiota значить тільки "неук, невіглас", звідки два кроки до значення "тупиця".

Йолоп
"Йолопом" на Русі називали кам'яних або дерев'яних язичницьких ідолів, а також сам початковий матеріал або заготовку - будь то камінь, або дерево (пор. чеське balvan - "брила" або сербохорватської "балван" - "колода, брус"). Вважають, що саме слово прийшло в слов'янські мови з тюркського.

Дурень
Дуже довгий час слово дурень образливим не було. У документах XV-XVII ст. це слово зустрічається в якості ... імені. І іменуються так аж ніяк не холопи, а люди цілком солідні - "Князь Федір Семенович Дурень Кемскій", "Князь Іван Іванович Бородатий Дурень Засекін", "московський дяк Дурень Мишурин". З того ж часу починаються і незліченні "дурні" прізвища - Дуров, Дурнів, Дурново ... А справа в тому, що слово "дурень" часто використовувалося як друга нецерковного імені. У старі часи було популярно давати дитині друге ім'я з метою обдурити злих духів - мовляв, що з дурня взяти?

Лох
Це дуже популярне нині слово "лох" - два століття тому було в ході тільки у жителів російської півночі і називали їм не людей, а ... рибу. Напевно, багато хто чув, як мужньо і наполегливо йде до місця нересту знаменитий лосось (або як його ще називають - сьомга). Піднімаючись проти течії, він долає навіть круті кам'янисті пороги. Зрозуміло, що діставшись і отнерестівшісь риба втрачає останні сили (як казали "облоховівается") і зранена буквально зноситься вниз за течією. А там її, природно, чекають хитрі рибаки і беруть, як то кажуть, голими руками. Поступово це слово перейшло з народної мови в жаргон бродячіхторговцев - офенею (звідси, до речі, і вираз "базікати по фені", тобто спілкуватися на жаргоні). "Лохом" вони прозвали мужичка-селянина, який приїздив з села в місто, і якого було легко обдурити.

Шаромижник
1812 ... Раніше непереможна наполеонівська армія, змучена холодами і партизанами, відступала з Росії. Браві "завойовники Європи" перетворилися на замерзлих і голодних голодранців. Тепер вони не вимагали, а покірливо просили у російських селян чого-небудь перекусити, звертаючись до них "сher ami". Селяни, в іноземних мовах не сильні, так і прозвали французьких жебраків - "шаромижникі". Не останню роль у цих метаморфозах зіграли, мабуть, і російські слова "шарить" і "поневірятися".

Шваль
Тому що селяни не завжди могли забезпечити "гуманітарну допомогу" колишнім окупантам, ті нерідко включали в свій раціон конину, у тому числі і померлому. По-французьки "кінь" - cheval (звідси, до речі, і добре відоме слово "шевальє" - лицар, вершник). Однак росіяни, не бачили в поїданні коней особливого лицарства, охрестили жалюгідних Французики слівцем "шваль", в сенсі "дрантя".

Шантрапа
Не всі французи дісталися до Франції. Багатьох, взятих у полон, російські дворяни влаштували до себе на службу. Для жнив вони, звичайно, не годилися, а от як гувернери, вчителі та керівники кріпосних театрів припали до речі. Присланих на кастинг мужичків вони екзаменували і, якщо талантів у претендента не бачили, махали рукою і говорили "Сhantra pas" ( "до співу не придатний").

Падлюка
А ось це слово за походженням польський і означало всього-на-всього "простий, незнатні людина". Так, відома п'єса О. Островського "На всякого мудреця доволі простоти" в польських театрах йшла під назвою "Записки негідника". Відповідно, до "підлого люду" ставилися все не шляхтичі.

Шельма
Шельма, шельмец - слова, які прийшли в нашу мову з Німеччини. Німецьке schelmen означало "пройдисвіт, обманщик". Найчастіше так називали шахрая, що видає себе за іншу людину. У вірші Г. Гейне "Шельма фон Бергер" в цій ролі виступає Бергенський кат, який з'явився на світський маскарад, перетворившись знатною людиною. Герцогиня, з якою він танцював, викрила обманщика, зірвавши з нього маску.

Мимра
"Мимра" - комі-перм'яцького слово і воно перекладається як "похмурий". Потрапивши в російську мову, воно стало означати насамперед нетовариські домосіда (в словнику Даля так і написано: "мимра" - безвилазно сидіти вдома "). Поступово" мимра "стали називати і просто відлюдника, нудного, сірого і похмурого людини.

Сволота
"Сволочаті" - по-древнерусські те ж саме, що і "сволаківать". Тому сволотою спочатку називали усілякий сміття, яке згрібали на купу. Це значення (серед інших) збережено і у Даля: "Сволота - все, що сволот або сволоклось в одне місце: бур'ян, трава і коріння, сміття, сволоченний бороною з ріллі". З часом цим словом стали визначати ЛЮБУЮ людей, що прийшли в одному місці. І вже потім їм стали іменувати усілякий мерзенний люд - алкашів, злодюжок, бродяг та інші асоціальні елементи.

Покидьок
Ще одне слово, яке спочатку існувало виключно у множині. Інакше й бути не могло, тому що "покидьками" називали залишки рідини, яка залишалася на дні разом з осадом. А так як з шинку і шинках частенько шлявся всякий сброд, допивають каламутні залишки алкоголю за іншими відвідувачами, то незабаром слово "покидьки" перейшло на них. Можливо також, що чималу роль зіграло тут і вираз "покидьки суспільства", тобто, люди опустилися, що перебувають "на дні".

Ублюдок
Слово "гібрид", як відомо, неросійське і в народний арсенал увійшло досить пізно. Набагато пізніше, ніж самі гібриди - гібриди різних видів тварин. От і придумав народ для таких гібридів слівця "ублюдок" і "виродок". Слова надовго в тваринної сфері не затрималися і почали використовуватися в якості принизливого найменування байстрюків і бастард, тобто, "гібриди" дворян з простолюдинами.

Нахаба
Слова "нахабство", "нахабний" досить довго існували в російській мові в значенні "раптовий, стрімкий, вибуховий, запальний". Існувала в Стародавній Русі і поняття "нагла смерть", тобто смерть не повільна, природна, а раптова, насильницька. У церковному творі XI століття "Четьї Мінеї" є такі рядки: "Мьчаша коні нахабно", "Річки заллють вони я нахабно" (нахабно, тобто, швидко).

Пошляка
"Пошлость" - слово споконвічно російське, яке корениться в дієслові "пішли". До XVII століття воно вживалося в більш ніж благопристойному значенні і означало все звичне, традиційне, що здійснюється за звичаєм, те, що пішло здавна. Однак наприкінці XVII - початку XVIII століть почалися Петровські реформи, прорубування вікна в Європу і боротьба з усіма древніми "вульгарними" звичаями. Слово "вульгарний" стало на очах втрачати повагу і тепер все більше значило - "відсталий", "осоружний", "некультурний", "простуватий".

Мерзотник
Етимологія "мерзотника" сходить до слова "мерзлий". Холод навіть для північних народів жодних приємних асоціацій не викликає, тому "мерзотником" стали називати холодного, байдужого, байдужого, черствого, нелюдського ... загалом вкрай (до тремтіння!) Неприємного суб'єкта. Слово "мразь", до речі, родом звідти ж. Як і популярні нині "відморозки".

Негідник
Те, що це людина до чогось не придатний, в общем-то, зрозуміло ... Але в XIX столітті, коли в Росії ввели рекрутський набір, це слово не було образою. Так називали людей, не придатних до військової служби. Тобто, раз не служив в армії - значить негідник!

Чмо
"Чмаріть", "Чмир", якщо вірити Далю, спочатку позначало "чахнути", "перебувати в потребі", "животіти". Поступово це дієслово породив іменник, що визначає жалюгідного людини, що знаходиться в приниженому пригніченому стані. У тюремному світі, схильному до всякого роду таємним шифрів, слово "ЧМО" стали розглядати, як абревіатуру визначення "Людина, Морально опустяться", що, втім, зовсім недалеко від початкового сенсу.

Жлоб
Є теорія, що спершу "жлобами" прозвали тих, хто пив жадібно, захлинаючись. Так чи інакше, але перші достовірно відоме значення цього слова - "жадина, скупердяга". Та й зараз вислів "не жлоб!" означає "Не скупіться!".