Чи можна зібрати розсіяну в просторі енергію й використати її? «Утопія!» так, мабуть, відреагує на це людина, знайома з другим законом термодинаміки. І може виявитися неправою. В цьому її переконають праці радянських учених, членів громадського Інституту енергетичної інверсії.

Поглиблюючи свої знання, розвиваючи науку, техніку, виробництво, людина поступово оволодіває все новими й новими таємницями природи.

Поки люди не знають сил природи, вони сліпо підкоряються їм, а коли вони узнали їх, тоді сили природи підкоряються людям.

Невеликий, на перший погляд нічим не примітний кусок залізняку. А скільки легенд пов'язано з ним! У «Тисячі й одній ночі» розповідається про велетенську скелю, що має таємничу силу. Жоден корабель не може спокійно пройти поблизу перестає слухатись керма й вітрил і мчить до неї. Розмотані ланцюги якоря, немов страхітливі посторонки, летять, натягнуті невідомою, але могутньою силою, попереду корабля, тягнучи його за собою. З лафетів зриваються гармати, від корпуса відриваються листи залізної обшивки, з дерев'яного кістяка судна вилазять цвяхи, болти й заклепки... Позбавлений металевих частин, корабель, мов тонка скляна посудина, розбивається об скелю, а моряки гинуть. Лише окремі з них, учепившись за металеві предмети, досягають таємничої скелі. Вона вся, мов ялина хвоїнами, вкрита металевою щетиною. Ніщо не росте на її залізній вершині. Без води й без їжі вмирають тут «щасливчики», які уникли смерті в океані...

На щастя, це тільки в казці. Такої скелі на землі немає, та й не Може бути з занадто сильного магніту повинна вона складатися. Штучним способом також поки що не вдалося зробити такий магніт. Але порода, здатна притягувати до себе залізні та стальні предмети, відома давно. Це непоказний гірський камінь, що називається магнітним залізняком.