як загальної сукупності пристосовно-захисних реакцій організму на будь-яку дію, що породжує фізичну чи психічну травму. Стрес - це загальна системна відповідь організму на дію хімічних, фізичних, механічних, біологічних і психічних подразників (стресорів). Фізіологічна адаптація до дії різноманітних стресорів здійснюється в основному корою головного мозку, такими важливими його придатками, як гіпоталамус і гіпофіз та корою надниркових залоз при участі так званих адаптаційних гормонів (АКТГ, глюкокортикоїдів, адреналіну).

Дуже часто емоційний стрес є доцільним, бо завдяки мобілізації ресурсів організму підвищує готовність людини до зустрічі з небезпекою, з тяжкими психічними і фізичними перенавантаженнями. Але надмірно сильні стресори часто призводять до реакцій з емоційним перезбудженням нервової системи, дезорганізацією поведінки, які можуть супроводитися порушенням важливих фізіологічних процесів.

Розрізняють поняття фізіологічних і психологічних стресів. Фізіологічними стресорами можуть бути і умови, що спричинюють порушення структури або діяльності організму. Психологічними стресорами стають лише ті, які люди розглядають як несприятливі для свого благополуччя. Отже, питання про те, чи може той або інший стимул відігравати роль психологічного стресора, визначається минулим досвідом людини, її здатністю правильно оцінювати ситуацію. У зв'язку з цим фізіологічний стресор може одночасно виступати і як психологічний (емоційний). Відміна між ними полягає ще в тому, що сталість внутрішнього середовища у разі фізіологічного стресу підтримується автоматично, а у випадку психологічного стресу мають значення суб'єктивна оцінка передбачуваного навантаження і пошук адекватної відповіді на нього.